Робота в call-центрі зі знанням англійської в Кракові – чому я відмовився
Я не належу до людей, які ділять роботу на «престижну» і «непрестижну». Нам із дитинства часто вкладають у голову просту схему: добре вчишся — будеш працювати в офісі, погано вчишся — підеш на важку фізичну роботу. На мою думку, це дуже однобокий і навіть образливий погляд на працю.
Наприклад, хороший зварювальник або водій цілком може заробляти в рази більше, ніж середньостатистичний офісний працівник, який щодня сидить за комп’ютером по вісім годин. А ще він може бути дуже потрібним фахівцем, без якого певна галузь просто не працюватиме.
Звичайно, в офісній сфері теж є професії, які добре оплачуються: IT, переклад, юриспруденція, реклама та багато інших. Я лише про те, що сама по собі робота в офісі не робить людину «успішнішою», ніж робота на заводі, кухні чи будівництві. Все це поверхнево, а інстаграмний “успіх” може приховувати депресію і глибоке незадоволення в тому числі своїм “офісним кріслом”.
Особливо це помітно серед іноземців, які вперше приїжджають працювати до Польщі. Дехто дивиться на вакансії саме крізь призму престижності: хочеться не просто заробляти, а обов’язково працювати десь в офісі, бажано в корпо.
Я за своє життя встиг попрацювати в різних місцях і в Україні, і в Польщі, тому можу порівнювати. У кожної роботи є свої плюси та мінуси. В офісі може бути комфортніше фізично, але це зовсім не означає, що там завжди легше. На заводі чи кухні важче фізично, зате робочий день може проходити зовсім інакше – чисті руки вкінці зміни і чиста голова.
У мене зміна роботи часто відбувалася через своєрідне «перенасичення» попередньою. Можна сказати, я постійно шукав себе.
Починаючи з 2015 року, я встиг побувати в дуже різних робочих ролях. Покинувши офісну роботу в Україні, я поїхав до Польщі й два тижні пиляв цеглу в сирому підвалі з мокрими від води ногами наприкінці грудня. Потім я працював на двох автомобільних заводах. Після цього я знову опинився в офісі — в агенції праці, де займався розвитком їхнього веб-сайту.
Потім була робота продавцем на гірськолижному курорті — я продавав гарячі закуски та напої просто на вершині гори під час зимового лижного сезону. Після зими була аналогічна робота на тіж же горі, але вже у літній сезон. Потім я на місяць поїхав працювати продавцем кебабу на Балтійському морі, де мене обманули з першою виплатою і це навіть добре, що я швидко через це звідти “спетляв”, бо інших працівників там обманули через набагато довший період і на суттєво вищі кошти.
І ось після всього цього я знову опинився в офісі, цього разу вже в Кракові.
Чому так відбувалося — зараз не так важливо. То ж давайте перейдемо нарешті до історії про яку йдеться у заголовку – робота в call-центрі.
Мені захотілося спробувати офісну роботу в Кракові, тому я почав активно переглядати сайти з вакансіями. Я не знаю чи це мені хотілося, чи це був якийсь суспільно-соціальний тихий тиск. На той момент я вже знав, що більш серйозні вакансії для спеціалістів зі знанням іноземних мов або певною професійною спеціалізацією найчастіше можна знайти на польських сервісах на кшталт Pracuj.pl, Europa.jobs чи Gumtree.
Я ж шукав і на польському OLX, де було більше вакансій без особливих вимог до кваліфікації: обслуговування клієнтів, різноробочі, студенти тощо. Значна частина таких оголошень була розміщена українськими або польськими агенціями-посередниками.
І тут мені поталанило.
Мене запросили на співбесіду в офіс для роботи на одну з відомих авіакомпаній. Спочатку я так подумав. А потім зрозумів, що це аутсорс – я працюватиму на компанію, яка обслуговує відому авіакомпанію.
На той момент я був готовий взятися практично за будь-яку роботу. Я саме зняв невелику кавалерку в напівпідвальному приміщенні в районі Кшеславіц, і перспектива працювати в офісі в Кракові здавалася досить привабливою. Або я себе обманював.
До того ж робота передбачала використання англійської мови як основної. А англійська тісно пов’язана із моєю спеціальностю згідно українського диплома Вишу. Тому звучало непогано.
Але після співбесіди я почав усе обдумувати і сумніватися. Десь тут душа відчувала, що ум помиляється, видаючи бажане за дійсне.
По-перше, це була робота не безпосередньо в тій відомій авіакомпанії, а через компанію, яка фактично займалася обслуговуванням її клієнтів. Хоча це і не так важливо.
По-друге, мене хотіли взяти у відділ роботи зі скаргами. Тобто більшу частину дня потрібно було б мати справу з незадоволеними клієнтами авіакомпанії.
І це вже саме по собі не дуже весела перспектива. Люди рідко телефонують у службу підтримки, щоб сказати: «Дякуємо за сервіс, все було чудово». Зазвичай вони телефонують тоді, коли щось пішло не так.
А тут ще й англійською мовою.
Але головна причина моєї відмови була трохи інша.
На співбесіді мені пояснили, що я працюватиму переважно з письмовими зверненнями та відповідатиму клієнтам електронною поштою. Можливо, іноді доведеться допомагати на гарячій лінії — тобто працювати безпосередньо в call-центрі оператором та розмовляти з клієнтами.
Повернувшись додому, я вирішив пошукати відгуки людей, які вже працювали в цій компанії.
І знайшов дещо цікаве. Багато цікавого.
Кілька колишніх працівників описували практично ту саму процедуру співбесіди, яку пройшов я. Буквально один в один. А потім писали, що після кількох днів роботи людей, яких начебто брали відповідати на електронні листи, переводили працювати безпосередньо в call-центр.
Звичайно, я не міг на сто відсотків знати, чи правдиві ці відгуки. Конкуренти цілком могли залишати негативні коментарі. Але опис був настільки детальним і настільки збігався з моїм досвідом співбесіди, що я почав ставитися до цього серйозно.
Були й інші моменти.
Після співбесіди мене ще фактично не брали на повноцінну роботу. Спочатку пропонували пройти двотижневий випробувальний період. За ці два тижні обіцяли заплатити 500 злотих, але гроші я мав отримати лише через місяць.
Тобто у червні 2019 року я мав би два тижні працювати стажером за 500 злотих, потім відпрацювати весь липень, а зарплату за липень плюс ті 500 злотих за стажування отримати аж 10 серпня.
Для дорогого на той час Кракова перспектива була так собі.
Далі — зарплата.
Працевлаштування передбачалося на umowa zlecenia. Ставка становила 12 злотих нетто за годину плюс певні доплати за роботу у вихідні.
Я тоді сів і приблизно порахував, скільки міг би отримувати. Якщо працювати багато, зокрема в суботу та неділю по вісім годин, виходило приблизно 2800–3200 злотих на місяць.
Це були мої власні розрахунки того часу, тому зараз я вже не можу гарантувати, що кожна цифра була порахована правильно. Але приблизно така картина в мене склалася.
При цьому потрібно було фактично весь тиждень проводити в офісі. До прикладу, продавцем на гірськолижному курорті я отримував 4700-5200 нетто за місяць, щоправда майже без вихідних, але це була сезонка і головне – мені там подобалося: атмосфера, люди, персонал, природа, житло і магія гір і маленького містечка.
Ще один момент, який мені не дуже сподобався, — досить суворі правила. Наприклад, вихід із офісу потрібно було фіксувати карткою, а відповідний час не враховувався як оплачуваний робочий.
І тут я почав ставити собі просте питання: а я взагалі хочу там працювати?
Не «чи потрібні мені гроші?», не «чи престижно це виглядає?», не «чи добре мати офісну роботу в Кракові?».
А просто: якби питання грошей зараз не існувало, чи хотів би я займатися саме цим?
Відповідь була — ні.
І я вирішив не йти.
Можливо, хтось скаже, що це було неправильне рішення. Можливо, я даремно повірив відгукам в Інтернеті. Можливо, мене дійсно залишили б працювати з електронною поштою і все було б нормально.
Я цього вже ніколи не дізнаюся.
Але тоді я подумав ще про одне. Якщо потенційний заробіток становить близько 2800 злотих, то ці гроші можна спробувати заробити й іншим способом.
Можливо, без постійного спілкування з незадоволеними клієнтами, без необхідності цілий день сидіти в навушниках і вислуховувати чужі претензії.
Бо робота з людьми — це взагалі непросто. А робота з людьми, які вже розлючені, — тим більше.
Так у мене і не склалося з call-центром.
І знаєте, я зовсім не шкодую.
Ця історія добре навчила мене однієї простої речі: робота, яка виглядає привабливо на папері, не обов’язково підходить саме вам. Іноді краще відмовитися від «хорошої вакансії», ніж кілька місяців переконувати себе, що вам подобається те, чим ви насправді займатися не хочете. І ще я додав би, якщо у вас є своя думка з приводу будь-чого, то думка інших людей на вас впливати не буде. І навпаки – якщо своєї думки з якогось приводу у вас немає, то думка інших людей буде сприйматися вами як своя власна. Тому дуже важливо принаймні на основні життєві питання мати свою особисту думку.
Оновлено: 27 серпня 2026
