В Польщі українському спеціалісту легше знайти роботу ніж в Україні

У Польщі цінують за навики та професійні вміння. Польські роботодавці миттєво оцінюють потенціал майбутнього працівника. Така співпраця є корисною для обох – працівник отримує можливість розвиватися у професійній сфері, а роботодавець заробляє на ньому, підвищує рейтинг фірми кваліфікованими спеціалістами і т.п.

В Україні навіть сьогодні при влаштуванні на хорошу (високооплачувану) роботу, як і при «совєтах» в часи «комунізму» важливим залишається знайомство, хабар, а НЕ ТВОЇ ПРОФЕСІЙНІ НАВИЧКИ.

Ділюсь, як завжди, особистим досвідом. За освітою я англо-український та україно-англійський перекладач. В дипломі українського університету в мене так і написано: «перекладач», що є доволі рідкісним явищем для України, адже в дипломах більшості українських перекладачів можна знайти лише «викладач англійської мови». Знаю я професію не лише із теорії, адже серед мого 10-літнього перекладацького досвіду, зокрема і проживання в англомовному сережовищі Канади.

Пошук роботи в Україні після університету без досвіду – справа нелегка. Так, у далекому 2009 мене запросили на співбесіду за вакансією перекладача на склозавод біля Києва. Із всіх претендентів пройшов відбір тільки я і ще одна дівчина. Перекладачем на завод мене не взяли. Мені пояснили, що рідна мова власника заводу – німецька. Дівчина, що пройшла зі мною, знала ще й німецьку мову і мала три роки досвіду роботи в туристичній агенції. Тоді я здобув перший досвід проходження співбесід.

Далі було ще декілька співбесід де висагалось знання англійської мови. Не сприйміть написане далі за бажання похвалитися, скажу лише, що для мене пройти співбесіду англійською було заввиграшки. На співбесіді я розмовляв англійською і досить часто розумів, що мій рівень вижчий від рівня тих, хто мене перевіряє. Доречі, таке було пізніше і в Польщі.

Ні в якому разі не хочу сказати, що в Польщі дуже легко знайти роботу, але на мою думку – набагато легше ніж в Україні. Чому? Зараз поясню.

Більшість моїх знайомих в Україні, які працюють «за фахом» потрапили на роботу тільки після того, як їхні батьки заплатили хабар «потрібним людям» – відділу кадрів, роботодавцю, ще комусь. Чим більш високооплачувана посада і престижна робота, тим більша сума хабара. Іноді хабар може навіть бути величиною із річну заробітну плату або ще набагато більшим – все залежить від майбутньої професії.

Звичайно, не все в Україні так погано. Є фірми, які дійсно потребують кваліфікованих працівників і є можливість самому знайти хорошу роботу, але це – рідкісний випадок.

Справа в тому, що більшість України просякнута корупцією. Навіть у комерційних компаніях відділи кадрів просувають «своїх» на певні посади. Наприклад, у комерційних IT компаніях, які здавалося б зацікавлені у заробітку і відповідно – у висококваліфікованих програмістах і інших спеціалістах, досить часто посаду отримують друзі, знайомі або родичі тих, хто проводить співбесіду або ті хто заплатив хабар (або і те і інше).

Ось так в Україні «розумні голови» і кваліфіковані спеціалісти частенько не можуть знайти роботи за фахом. Проте вихід завжди є. Я, наприклад, ще у 2011 році створив англомовний вебсайт і почав писати туди статті англійською мовою, робити переклади і розвивати «щось своє». Пішли перші відносні для України заробітки на рекламі. Щоправда, в той період я навіть спочатку пішов працювати в магазин продавцем, а потім знайшов роботу у банку і там пропрацював близько 3 років, а сайтом займався або у вільний від роботи час, або під час роботи (коли ніхто не бачив), сприймаючи його як хоббі.

Читай також: Легально працевлаштуватися українцям в Німеччині допоможуть польські агенції

Вихід є – Польща!

У Польщі я досконало вивчив польську мову – у розмові, письмі і інших аспектах. Не в останню чергу тому що вчився на філологічному факультеті і маю здібності до вивчення мов і тому що маю польське походження – гени теж дають про себе знати. Навіть екзамен на знання польської мови я здав з досить високим результатом.

Щоправда, в Польщі мені теж довелось попрацювати спочатку на різних роботах – і в продукції, і продавцем, і на будівництві, і на митті посуду, але, крім того, я досить довго працював і в різних польських офісах. Проте на самому початку я не знав одну просту річ – в Польщі тебе дійсно цінують за знання і навички. Звичайно, є і вийнятки, але їх мало. Якщо ти спеціаліст у своїй сфері – ти знайдеш роботу. На початку я сприймав польську дійсність так ніби я в Україні і підсвідомо вважав, що без знайомств або грошей у мене немає шансів десь пробитися. Проте з часом я побачив, що в Польщі все зовсім інакше. Звернувши увагу на те, що переклади – це те, що я вмію найкраще, я створив резюме, де описав свій перекладацький досвід та написав щирий мотиваційний лист і почав шукати вакансії перекладача в Польщі.

Одразу скажу, що знайшов багато перекладацьких агенцій, які бажали співпрацювати, але спочатку потрібно було пройти попередні тести. Причому – із кожної мовної пари. Наприклад – зробити технічний переклад з російської на англійську, потім звичайний переклад із польської на українську і т.п.

Як правило, відбір проходив у декілька етапів. Якщо не проходиш один із етапів відбору – немає шансу пройти відбір взагалі. Поскільки у Польщі головне знання – я пройшов відбір на декілька фірм як віддалений перекладач. І це при тому, що часто я робив тестові переклади будучи на роботі в офісі під страхом що зайде шеф або запропонує каву хтось із колег і треба буде відлучитися (я тоді працював рекрутером в агенції праці).

Якщо дійсно маєш знання – то не має чого боятися, у Польщі ти будеш затребуваним працівником. Це стосується будь якої сфери. Там, де в Україні жахлива корупція, бюрократія і хабарі – у Польщі цінують тебе і твої знання.

Працюючи на декілька перекладацьких фірм у Польщі у мене жодного разу ніхто не попросив показати диплом. Їм не важливі папірці. Я робив переклади – спочатку декілька пробних, а потім – звичайних. Тут беруть на роботу за знання і навички і це реально працює.

Головне у моїй роботі поєднання двох факторів – якість і швидкість перекладу. Саме через це у мене багато вдячних відгуків як від польських перекладацьких агенцій, так і від персональних клієнтів. Перекладав за цей час я багато що – від трудових договорів і технічної документації – до продукції відомих світових брендів, веб сайти відомих польських виробників, відомі додатки на андроїд, рекламні слогани і навіть – вірші. З часом я створив свій веб-сайт перекладача на польській мові де можна ознайомитись із моїми професійними навиками та подивитись відгуки. Там є навіть короткі відео, де я розмовляю різними мовами.

Тим, хто має складнощі із пошуком роботи в Україні раджу спробувати Польщу. Тут зовсім інша специфіка і відношення до спеціалістів. В Україні вимагають досвід, дипломи, папери, ще раз папери, а потім ще раз папери. І вкінці – ще трохи документів (принести довідку від лікаря гастроентеролога яке варення ти їв у середині лютого 2002 році – жарт). В Польщі цінують знання. Не потрібні тут довідки, дипломи, сертифікати і інше. Звичайно, якщо вони є – це може бути плюсом, але не основною вимогою.

Одразу розчарую тих, хто має лише диплом, але не має знань і навиків. Таке часто теж трапляється в Україні. Вчився 5 років в університеті, а професію не освоїв. Фактично – купив диплом.  Якщо у вас є лише заламінований папірець, що ви – перекладач, медик або інженер, але ви платили за сесію і фактично купили диплом – в Польщі ви нікому не потрібні. Тут цінують знання.

Звичайно, польські роботодавці теж не ідеальні. Але вони принаймні керуються законами ринку. Ви маєте цінні навички. Вас можна використати у своїх цілях як працівника і заробити на вас. Ви ж маєте шанс робити ту роботу, яку добре вмієте і любите. Це НЕ Україна, де «нема шансів» навіть перед співбесідою.

Порада українцям: не думай як «типовий українець» коли шукаєш роботу в Польщі. Звільнись від українських стереотипів – хабарів, невизначенності, знайомств, вимог про досвід. В Польщі все інакше, нехай може і не ідеальне, але інакше. Це інший вимір реальності. Головне – пробуй і все буде. Удачі в пошуку роботи за професією.

Читай також: Живи в Україні – працюй закордоном. Як це?