Українці в Німеччині: більшість залишаться назавжди, багато кому немає куди повертатися

Після початку повномасштабної війни Німеччина стала одним із головних напрямків для українців, які залишили країну. Частина з них розглядає перебування в Німеччині як тимчасове, однак із часом дедалі більше людей розглядають можливість залишитися на тривалий період або назавжди.

Чи означає це, що більшість українців уже вирішила не повертатися в Україну? Дані досліджень дають підстави для обережнішого висновку. Намір залишитися справді зріс, але рішення про майбутнє значною мірою залежить від розвитку війни та умов життя в Україні.

Що показують дослідження

Одне з найважливіших досліджень українських біженців у Німеччині провели IAB, BAMF, BiB, FReDA та SOEP. Воно охоплює різні аспекти життя українців у Німеччині, зокрема зайнятість, знання німецької мови, сімейну ситуацію та плани щодо майбутнього.

Результати, опубліковані у 2025 році, показують: понад половина опитаних українських біженців планує залишитися в Німеччині назавжди. Серед тих, хто приїхав пізніше, частка таких респондентів була ще вищою — близько 69%, тоді як серед тих, хто прибув раніше, вона становила близько 59%.

Це важливий показник, але його не варто трактувати як прогноз того, що саме стільки людей фактично залишаться в Німеччині назавжди. Йдеться про наміри людей на момент проведення дослідження, а не про остаточне рішення.

Намір залишитися не означає остаточну відмову від України

Плани українських біженців можуть змінюватися.

Дослідження показує, що рішення про повернення значною мірою залежить від того, що відбуватиметься в Україні. Для 90% опитаних завершення війни є важливою передумовою для повернення, а 60% назвали покращення економічної ситуації в Україні одним із факторів, які впливають на таке рішення.

Тому між двома твердженнями є суттєва різниця:

«Я хочу залишитися в Німеччині назавжди»

і

«Я не повернуся в Україну за жодних обставин».

Дослідження не дозволяє ототожнювати ці позиції.

Для частини людей рішення залежить від того, якою буде Україна після війни, наскільки безпечною буде конкретна область, чи буде робота, житло та можливість повернутися до звичного життя.

Намір залишитися змінився порівняно з першими роками війни

Цікаво порівняти сучасні дані з результатами перших досліджень.

У 2022 році BAMF фіксував значно більш невизначену картину. Тоді 37% українських біженців заявляли, що хочуть залишитися в Німеччині назавжди або на кілька років, 34% планували залишити Німеччину після завершення війни, а 27% ще не визначилися.

На початку 2023 року частка тих, хто планував залишитися в Німеччині на тривалий час або назавжди, вже становила 44%. Водночас серед тих, хто не планував залишатися назавжди, 38% говорили про повернення в Україну після війни.

Новіші дослідження показують подальше збільшення частки людей, які розглядають постійне проживання в Німеччині.

Це може свідчити про поступову зміну життєвих планів частини українців: чим довше людина живе в Німеччині, тим більше вона може інвестувати у мову, роботу, освіту дітей, професійні зв’язки та житло.

Що впливає на рішення залишитися

Дослідники виявили зв’язок між наміром залишитися та умовами життя в Німеччині.

Серед факторів, які позитивно пов’язані з бажанням залишитися, називають:

• добре знання німецької мови;
• наявність роботи або сильне бажання працювати;
• проживання разом із найближчими членами сім’ї;
• відчуття того, що людину приймають у Німеччині.

Тобто рішення про майбутнє визначається не лише ситуацією в Україні. Важливо також те, наскільки людина вже інтегрувалася в німецьке суспільство.

Мова та робота можуть змінювати плани

Інтеграція поступово змінює повсякденне життя багатьох українців.

За даними дослідження IAB-BAMF-SOEP, у другій половині 2023 року працювали 22% українських біженців працездатного віку. При цьому з тривалістю перебування в Німеччині рівень зайнятості зростав: серед людей, які перебували в країні не більше 13 місяців, він становив 17%, а серед тих, хто прожив у Німеччині 22–23 місяці, — 31%.

Поступово зростає і рівень знання німецької мови. За даними того самого дослідження, 52% українських біженців оцінювали свої знання німецької як щонайменше достатніми.

Це важливо для розуміння довгострокових планів. Людина, яка вже знайшла роботу, вивчила мову, влаштувала дітей до школи та сформувала соціальні зв’язки, може мати більше причин залишатися в країні, ніж одразу після приїзду.

Чи справді українцям «немає куди повертатися»

Це твердження часто можна зустріти в публічних дискусіях, але його не можна поширювати на всіх українців.

Безперечно, частина людей втратила житло, роботу або інші матеріальні ресурси через війну. Для деяких регіонів України безпекова ситуація залишається серйозною проблемою.

Але з цього не випливає, що більшості українських біженців буквально нікуди повертатися.

Навіть люди, які втратили житло, можуть розглядати повернення до України після завершення бойових дій, переїзд до іншого міста або відновлення життя в іншому регіоні.

Тому коректніше говорити не про відсутність можливості повернення для всієї групи, а про те, що для частини українців повернення стало набагато складнішим, ніж до 2022 року.

Безпека залишається ключовим фактором

Дослідження ifo Institute, проведене серед українських біженців у Європі, показує, наскільки сильно рішення про повернення пов’язане з безпекою та майбутнім України.

У жовтні 2025 року ifo повідомляв, що готовність до повернення найбільше залежала від завершення війни, гарантій безпеки та політичних умов в Україні. За сценарію, в якому одночасно виконувалися низка умов — зокрема відновлення територіальної цілісності, надання гарантій безпеки, перспектива членства в ЄС, покращення ситуації на ринку праці та боротьба з корупцією, — майже половина опитаних була готова повернутися. Без цих умов готовність до повернення була значно нижчою.

Це ще раз показує, що рішення про повернення не можна пояснити одним фактором.

Чим довше людина живе за кордоном, тим складнішим може бути повернення

Для українців, які перебувають у Німеччині кілька років, повернення означає не просто фізичний переїзд.

За цей час люди можуть:

• вивчити німецьку мову;
• знайти роботу;
• отримати нову професійну кваліфікацію;
• віддати дітей до німецької школи;
• сформувати нове коло друзів;
• орендувати житло;
• створити професійні зв’язки;
• отримати новий соціальний статус.

У такій ситуації повернення може означати необхідність знову перебудовувати значну частину життя.

Саме тому дослідники пов’язують наміри залишитися не лише з війною, а й із рівнем інтеграції в країні перебування.

Але повернення все одно залишається реальним сценарієм

Попри зростання намірів залишитися, говорити про повну відмову українців від повернення було б передчасно.

Нові дослідження показують, що плани значної частини людей залишаються залежними від розвитку ситуації в Україні.

У 2026 році дослідники CESifo також вивчали зв’язок між заявленими намірами українських біженців та їхньою реальною поведінкою. Аналіз показав, що наміри повернутися справді пов’язані з подальшою поведінкою, але це не означає, що вони завжди реалізуються буквально. Серед тих, хто у 2022 році планував повернутися найближчим часом, до 2025 року повернулися 42%; серед тих, хто планував оселитися за кордоном, — близько 1%.

Ці дані важливі, оскільки показують різницю між намірами та фактичними рішеннями.

Що можна сказати про майбутнє українців у Німеччині

На сьогодні немає підстав стверджувати, що всі або навіть точно визначена частка українців залишиться в Німеччині назавжди.

Але є вагомі статистичні підстави говорити про іншу тенденцію: частка українських біженців, які розглядають довгострокове або постійне життя в Німеччині, зросла порівняно з першими роками після початку повномасштабної війни.

Водночас рішення залишитися або повернутися залежить від двох груп факторів.

Перша — ситуація в Україні: безпека, завершення війни, економіка, можливості для роботи та відновлення.

Друга — життя в Німеччині: знання мови, робота, житло, освіта дітей, сімейні обставини та відчуття інтеграції.

Тому майбутнє української громади в Німеччині, найімовірніше, не зведеться до простого поділу на тих, хто «повернеться», і тих, хто «залишиться назавжди».

Для одних повернення стане реальним після покращення безпекової ситуації. Інші вже настільки інтегрувалися в Німеччині, що розглядатимуть її як свій постійний дім. Частина людей може підтримувати зв’язок з обома країнами, жити між ними або приймати рішення залежно від конкретних обставин.

Саме тому цифри досліджень сьогодні говорять не стільки про остаточний вибір українців, скільки про поступову зміну їхніх життєвих планів під впливом війни та інтеграції в Німеччині.